    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 ПовоєнніСонет 206
Чом людство досі прагне воювати?
Хто справді винен в розпалі війни?
Хіба війна – то задум сатани?
Невже це він примушує вбивати,
Людські тіла і душі руйнувати,
Аби не відродилися вони?
Планують війни Божії сини,
Котрим не жаль кровицю проливати,
Та не свою, а тих, кого убить
Замірились! Не жалко їм губить
Чиєсь життя і душу плюндрувати!
То як їм, малодушним, підсобить?
Їх змалку не навчили світ любить,
Благословлять Життя татусь і мати!
7.05.2004 р.
Сонет 207
Яка краса! Ізнов цвітуть каштани,
Як і тієї давньої весни,
Коли настав останній день війни!
Навік запам’ятали ветерани,
Де їх застав травневий теплий ранок!
У пам’яті зрина із давнини,
Як юні, майже ще без сивини,
В передчутті стрічали той світанок:
Про рідний край тоді їм снились сни!
До Перемоги йшли крізь смерть вони
В святій надії стать на рідний ґанок,
З чужої повернувшись далини
До вільної навіки сторони,
В садів розмай, в каштановий серпанок!
9.05.2004 р.
Сонет 401
Присвячується визволителям України від
загарбників у роки Великої Вітчизняної війни
Знов осінь в сад крокує по стежинці.
Вже шістдесят минає восени,
Як визволили дочки і сини
Сплюндровану Вкраїну од чужинців,
Де полягли мільйони українців,
Братів, сестер їх у роки війни!
Од війн таких спаси і сохрани
Живущих, Боже, вкупі й поодинці!
Дійшли бійці до краю сторони,
Та не спинились! Йшли в боях вони,
Аби поглянуть, як живуть берлінці?!
Вогонь печей в концтаборах спинить!
Здолать війну, на краще світ змінить!
Життя писати на новій сторінці!
25.09.2004 р.
Сонет 403
Присвячується всім, хто вцілів
у ворожих концтаборах під час війни
Так хороше із осінню бродити,
Прикмети споглядаючи жури!
У золото забарвились бори.
Земля скінчила зерня вже плодити,
Пора її зорать, заскородити,
Дать відпочить, лишивши на пари.
Набігла хмара, краплями згори
Замрячив дощик – даль загородити.
Здійнявсь веселий галас дітвори,
А в декім з ветеранів, вже старих,
Змоглася осінь в пам’яті збудити,
Як в осінь їх, жахливої пори,
Везли в концентраційні табори,
Аби життя усім їм вкоротити...
26.09.2004 р.
Сонет 638
Ветеранам-фронтовикам присвячується
Тоді війна стряслась би неминуче!
Як навіть троє мовлять про одне –
Ота подія світу не мине!
Тоді ж мільйонам обіцяли лучче
Генсек і фюрер, італійський Дуче!
В вас на війні здригався кожен нерв,
Коли являла смерть лице страшне
Й не раз в обличчя дихала ядуче!
Пережили ви все, війни сини!
Коли ж вели у лігво сатани
Политі кров’ю фронтові дороги,
Сердець мільйони в давні дні весни
Бажали так закінчення війни,
Що день настав святої Перемоги!
7.04.2005 р.
Сонет 639
Присвячується пані Сучковій Асі Артемівні
Згадайте, від якої новини,
Почутої колись супроти ночі,
Враз запалали жаром серце, очі,
А радість, досягнувши вишини,
Прорвалась криком серед тишини,
Умить прогнала теплі сни дівочі
І розбудила вкруг жалі жіночі?!
Це звістка, що уже нема війни!!!
Кричав, сміявся, плакав різний люд!
З освітлених будинків, халабуд
Збігались діти до нічної школи,
Викрикуючи: „Гітлеру – капут!”
Подію цю не можна призабуть!
День Перемоги не забуть ніколи!
8.04.2005 р.
Сонет 641
На світлу пам’ять про
Героя Радянського Союзу
Краснова Миколу Федоровича
В житті надійність взявши за основу,
Микола в льотній школі наяву
Освоював професію нову:
Знаходить з літаками спільну мову.
На Пермському заводі хлопець знову
На літаках виписував криву.
Аж ось – війна! І на передову
Час вирушати льотчику Краснову.
В боях він скоро справжнім асом став,
Сміливо, винахідливо літав,
Розстрілюючи „мессери” у клоччя!
В бою останнім він ще двох дістав!
Коли ж в машині зраненій сідав –
У Небо відлетів відважний льотчик!
9.04.2005 р.
Сонет 642
Ветеранам Великої Вітчизняної
війни присвячується
Є серед свят у нашого народу
Здобуте й вами в той далекий час,
Коли останній залп „катюші” згас.
За свято це, мов вищу нагороду,
Ви йшли в огонь і форсували воду,
За Сталінград вмирали, за Кавказ,
Звільняли Севастополь і Донбас,
І древній Київ, і краї, де зроду
Не побувать, якби не та війна!
За довгу путь воєнну ви, сповна
Пізнавши смерть, навчились цінувати
Життя і мир! Хай ваша сивина
І ордени довіку сяють нам
В день Перемоги – вами дане свято!
10.04.2005 р.
Сонет 643
Землякам-ветеранам Другої Світової війни
присвячується
Шановні ветерани сивочолі,
Уславлені в боях фронтовики!
Ваш ратний труд переживе віки!
Ви – у строю! Подякуємо долі,
Що ви, перемагаючи всі болі,
Лишились духом – справжні козаки,
Хоча літа даються вже взнаки,
І сили вже тримаються на волі!
Для вас і нині кожен день – мов бій!
Задача – вижить на передовій –
Вирішується, як тоді, і нині!
Тоді, зі смертю вигравши двобій,
Ви вірили, що жити вам в новій
Державі – незалежній Україні!
11.04.2005 р.
Сонет 684
Присвячується ветерану Великої Вітчизняної війни
пану Сучкову Дмитру Івановичу,
та Київському міському Голові
пану Омельченку Олександру Олександровичу
„Сьогодні ви для влади – найцінніше!” –
Так мовив ветеранам Голова.
А завтра? Завтра влада спочива!
А післязавтра? Буде вдень видніше,
Яка у влади є на черзі ніша,
Не менш вагома, цінна і нова,
Котра з казни копійку спожива.
Тож слову наша влада найвірніша!
Коли ж над ветераном дах тече
Під затяжним травневим грім-дощем –
То в ЖЕКу коштів на ремонт бракує!
І владу совість зовсім не пече,
Що ветеран пожити прагне ще
Нормально, та натомість – жебракує!
10.05.2005 р.
Сонет 686
Присвячується світлій пам’яті
жертв фашизму із сотень спалених
білоруських, українських, російських сіл
в роки Великої Вітчизняної війни
З війни в меморіалі у Хатині
Над пам’яттю людською бевка дзвін.
Напевно, вічно не замовкне він
У Всесвіті, не лиш у цій містині,
В слов’янськім кожнім домі чи хатині!
Дзвін лине вдаль од обгорілих стін,
І в горлі зашкребе гіркий полин
При згадці, як отам, на самотині,
Три хатки з обгорілого села
Лишилось, де колись краса цвіла,
Цвіло життя, народжувались діти,
А німчура спалила все дотла!
Кількох живими доля вберегла,
Щоб розказали, як нам мир глядіти!
13.05.2005 р.
Сонет 720
Присвячується всім, хто став на боротьбу з загарбниками
Найдовший день і найкоротша нічка:
Загасне вечір – скоро вже й світа.
Запахла медом липа золота!
Колись у ніч таку не невеличка
Біда напала: перейшла не тічка
Приблудних псів кордони – зла орда
Скажених німців! Почалась свята
Борня на смерть! Спроможність невеличка
В бійців була вціліть у тій війні!
Десятки тисяч гинули в ті дні
І ночі смертні у нерівнім герці!
І похоронок не було рідні –
Лиш промінець надії в глибині
Не загасав у кожного у серці!
22.06.2005 р.
Сонет 814
Для чого людство видумало війни?
Аби міняти в душах егоїзм
На грішний чи священний героїзм
І альтруїзм сердець благоговійний?
Чи війни – душ дурманчик маковійний,
Тупий, безцільний масовий трагізм
І винищення злий примітивізм?
Енергетичний слід у війн подвійний:
Вібрації Землі й людей піднять,
Хоч їх найефективніше мінять
Не ненавистю, зрошеною кров’ю, –
Знов душі в інкарнації вганять, –
А у єстві Творця відкрить, сприйнять,
Світ розвивати з радістю, Любов’ю!
14.09.2005 р.
Сонет 815
Присвячується всім жертвам концтаборів
Посеред міст і сіл, полів, борів,
Фашисти з педантизмом войовничим,
З мандатом від рейхсфюрера правничим,
В країнах, де пожар війни горів,
Для люду – не овечок і корів –
З безжальністю, цинізмом, злом граничним,
За планом надновим, не архаїчним,
Створили сіть страшних концтаборів.
Вервечка смертних днів, ночей жахливих
З людей зробити мала полохливих
Істот, і переплавить в страх і прах –
Так в головах фашистських хворобливих
План катувань складався страхітливих!
Та душі не горять в концтаборах!
15.09.2005 р.
Сонет 872
Присвячується польському народу
Той день полякам не забуть ніколи!
Скінчилось літо – звична новина,
А завтра – тепла осінь-дивина,
І вранці дітям знов іти до школи,
Вони – засмаглі ластівки й соко́ли –
Так підросли за літо, та сповна
Не нагулялись! Ранок, і ... війна!!!
Серця затріпотіли, похололи...
На смерть боролись в тій страшній війні,
Та в жовтні править в польській стороні
Німецький вермахт, сталінщина стали!
Багацько польських дочок і синів
Життям сплатили у святій борні,
Аби у Польщі мирні дні настали!
27.10.2005 р.
Сонет 887
На світлу пам’ять про полеглих на Мамаєвому, Малаховому і менш відомих курганах
Природні і насипані кургани –
То специфічний різновид висот:
З вершечків видно кругозір красот,
Їм лисий верх цілують вітрюгани,
А інколи – воєнні урагани,
Хоч це в бутті курганів епізод:
Проріжуть схил траншеї, врито дзот,
І тим, хто нижче – не ходить кругами,
Їх путь – наверх, долати висоту,
Хоч здолано вже не одну версту,
Та є наказ: зайняти до світання!
Це значить: кров проливши на ходу,
Дійти! Так путь долать прийшлось Христу!
Для багатьох кургани – путь остання!
7.11.2005 р.
Сонет 1268
Жертвам фашизму присвячується
Про Бабин Яр написано замало,
Хоч Слово здатне душі воскресить
Усіх, хто падав кров’ю оросить
Могилу-яр, чиї життя зламало
Катів безумство, що людей сприймало
Лиш крізь приціл – про милість їх просить
Не випадало: чергами косить
Фашисти звикли люд! Їх не проймало
Благальне слово, передсмертний крик
Не розтинав їх душі – звірів рик
Лунав, свинцем строчили автомати!..
В цей яр – на потойбічний материк –
Ідем мовчазно, юний і старик,
Священну пам’ять в кулаках тримати!
4.10.2006 р.
Сонет 1296
Присвячується ветеранам Великої Вітчизняної війни
Не тої сили ноги і хребти,
Підбігти, як колись, немає змоги,
І щастя, як іще без допомоги
Вдається підніматися і йти!
Це правда: вам вже не до суєти!
Ви рідко оббиваєте пороги
Властей! В війну ви міряли дороги
Під кулями – доводилось повзти
Чи маршем штурмувать Карпат відроги!
В атаки йшли ви без перестороги,
На захід просуваючи фронти,
За мир! Тож хай міцніють ваші ноги,
Світіть серцями сяйво Перемоги!
Осилим з вами все перемогти!
6.11.2006 р.
Сонет 1298
Присвячується ветеранам Великої Вітчизняної війни
В святковій залі – всенародна Совість:
Вкраїни вірні доньки і сини!
У давні дні останньої війни
Вони писали кров’ю краю повість,
Геройством, що було не винятковість,
Вертали мир у рідний край вони,
Як і в тисячоліттях давнини
Борня за мир була не випадковість,
За наш священний землеробський край!
Оркестре, хоре, заспівай, заграй,
Збуди у серці Перемоги струни!
Гори, Вогонь святий, не догорай,
Аби світлів Вкраїни небокрай,
Світ ветеранських душ, довічно юних!
7.11.2006 р.
Сонет 1299
Ветеранам Великої Вітчизняної – з Любов’ю!
Як змалювать мільйони епізодів
Святої героїчної борні:
Земля і люд ятрились у вогні,
Солдати батальйонів, рот і взводів
Слов’янських, братніх з давнини народів
Творили мир у рідній стороні?!
Як за життя віддячити мені,
В якій величній вікопомній оді,
Вам, ветерани?! Як оце зроблю?!
Тим, що сонетом очі запалю,
Слова добувши в серденьку на споді,
На Вічність надихну і окрилю
Признанням: „Ветерани! Вас люблю!”
По-іншому і намагатись годі!
|
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|