    
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Головна /
Сонети /
Сенс Життя
 Сенс ЖиттяУчитель, лікар, землероб –
Первісні між людських професій…
Вже потім із юрби нероб,
Фанатів первістки конфесій
І армій створені були –
Всівати смерть, вчиняти смути,
Й ремесел решта набули
Ознаки зцілення й отрути.
Пізнать, розвинуть, берегти
Людське єство, світи довкола
В Творця Програмах – три мети
Рільництва, медицини, школи!
Світи тримають три кити:
Пізнать, розвинуть, берегти!
Ти прагнеш Сенс Життя знайти –
Пізнать, розвинуть, берегти!?
Навчись у плинній миті ти
Пізнать, розвинуть, берегти!
27.02.2003 р.
Сонет 100
Творець весь світ у зародок вкладає,
Усе його минуле й майбуття!
Мале новонароджене дитя
Усе вже зна, й нічого не питає!
Чому дорослий, в щасті, чи страждає,
Себе в собі шукає все життя?
Тим, хто знайшов, пізнавши суть Буття,
Творець весь світ поволі розгортає!
Пізнай себе, відкрий в собі Творця!
І хай робота повсякденна ця
Тече у світлі, радості, Любові!
Відчуй: твій дух прозріти повелів!
Збагни учення мудрих Вчителів
І просвітлій у думці, ділі, слові!
24.12.2003 р.
Сонет 227
Коли вмирати стане нелогічно,
Навчаться люди тіло берегти
І від напастей душу стерегти –
Тоді людина зможе жити вічно,
Усі діла творить не механічно –
Зуміє кожен по Путі іти
З небесним усвідомленням мети,
У радості, красиво, гармонічно!
А як цього сьогодні досягти?
Які секрети варто осягти,
Життя переосмисливши критично?
Пізнать, розвинуть, берегти світи,
В собі й довкола Бога віднайти
І жити серцем, а не прагматично!
31.05.2004 р.
Сонет 240
Ми – родичі усі, якби не гроші?!
Усі ми в Бога сестри і брати!
То як же спільну мову нам знайти?
Чи можем і без грошей буть хороші?
Ми справді більше схожі, ніж несхожі!
Чому цього не бачим, мов кроти?
Чи в зорі нам бракує гостроти?
Всі ми душею, тілом – діти Божі!
Чом нам не вистачає доброти,
Не прагнем, де потрібно, помогти?
Чом в нелюбові почуття ворожі?!
Усім нам дано по Путі пройти:
Світ пізнавать, розвинуть, берегти
І буть Законів Божих насторожі!
12.06.2004 р.
Сонет 284
Хто ми такі, і ким ми прагнем бути?
Чи є в житті у кожного мета
Пізнать себе?! Хтось вірить у Христа,
Аби небесну благодать здобути;
Хтось прагне головну мету забути
І жити лиш заради живота
Й заробку. В інших є мета пуста:
Душі в земному тілі перебути,
Допоки спраглі, стомлені уста
Скує навіки вічні німота!..
Чи власну душу прагнемо почути?!
Коли збагнем, що є мета свята:
Пізнать себе, Творця в собі, і стать
Творцем, навік своє єство розкути!?
29.07.2004 р.
Сонет 338
Ми живемо, аби усе згадати,
Що змалку в нас закладено Творцем,
Признати все, що є – Творця лицем,
Навчитися за все відповідати!
Любить, радіти, інколи – страждати,
Улюбленої справи буть знавцем,
Гармонії творцем, краси співцем,
Нащадкам чисту Землю передати!
Спинити тих, хто смерть всіва свинцем!
Політикам, хто біржовим гравцем
Країнами торгує, нагадати:
Своєї долі кожен є кравцем,
Шевцем, та всі – Єдині із Отцем!
Про це волію Вам розповідати!
1.09.2004 р.
Сонет 345
Бог і Любов – поводирі натхнення,
Одвічна радість, творення екстаз,
І Путь, і Ціль, життя дороговказ,
Дві істини в Однім, і одкровення
Душі і серця, світоч і знамення,
Ключі до Слова, вивірених фраз,
Криштальна думки міць, немов алмаз,
Духовна сповідь і благословення,
Енергій чистих вічний резонанс,
Матерій необмежений запас,
Минуле, майбуття і сьогодення –
Єдина мить, прекрасніша з прикрас!
Ми всі – в Однім, і Бог – у кожнім з нас,
Все, в світі суще, і всьому наймення!
3.09.2004 р.
Сонет 354
Ми всі – Одне! Ми – взаємозалежні!
І доки людство вповні не збагне
Суть Істин цих, воно не осягне
У розвитку щаблі, йому належні,
Творити буде дії, протилежні
Задачі чільній, ціль свою мине –
Злиття з Творцем в собі, і головне
Призначення на всі часи прийдешні:
В гармонії, Любові світ творить,
Відкритим бути, правду говорить,
В Ілюзії вбачать ростки справдешні!
Над людством просвітління майорить!
Не спім! Прокиньмось! Час настав прозріть,
Не жить, немов сердешні нетутешні!
6.09.2004 р.
Сонет 365
Вчімося завжди мислить креативно,
Нову реальність в мислі будувать,
Любов у кожній думці розвивать,
Аби усе, що творим колективно
І бачимо довкола, позитивно
Могло на думку творення впливать,
У ній реальність кращу формувать
Для світу і для себе конструктивно,
Аби нікому зла не завдавать,
Собі подібних перестать вбивать:
Творцевій суті нищення противне!
Все, що росте – ростить, не руйнувать,
Життя творити, час не гайнувать
І пізнавать усе, що нині – дивне!
14.09.2004 р.
Сонет 498
Нам варто сенс життя – стрімкої миті –
Вловити і пізнать глибинну суть,
Збагнути: що миттєвості несуть,
Для чого ми живем на білім світі?!
Перед Творцем, собою в вічнім звіті
Нам варто усвідомленими буть,
Згадати все, нічого не забуть,
Сприйняти таїною оповиті
Проявлені й невидимі світи,
Свій унікальний шлях у них пройти,
Об’явлений в Господнім заповіті:
Себе пізнать, розвинуть, зберегти
В злитті з Творцем – яснішої мети
Не знайдем в найновішому завіті!
21.12.2004 р.
Сонет 556
Життя не має сенсу! „От такої!
Про що ж ці книги?!” – вигукнете Ви.
Женіть розчарування з голови,
Це вчувши! Доля не стає гіркою!
Можливо, Вас наступним заспокою:
Нас на життя Господь благословив
І в тім найвищу мудрість проявив,
Дозволивши вирішувать, якою
Для нас за сенсом кожна річ стає,
Що річ ота відчути нам дає
І ким себе дозволить проявити!
Людина сенс подіям надає,
Явля до них відношення своє,
Аби, ким бути прагне, заявити!
20.02.2005 р.
Сонет 604
Річку можна перетнуть по льоду,
Вбрід чи вплав, чи пішки по містку,
Чи перелетіть на літаку,
Чи як водолаз, наддавши ходу,
На човні, чи сівши на колоду,
По канату, тросу, мотузку –
Спробувати можна будь-яку
Дію, варіацію, методу!
Варіантів, як творить світи,
Безліч – варто кращий віднайти,
Як Господь утворює Природу:
Розвивать, взнавати, берегти,
Чути серця істинний мотив,
Цінувати вибору свободу!
23.03.2005 р.
Сонет 652
Енергій завше всюди вистачає!
Не всі вони придатні для вжиття.
Є ті, котрі підтримують життя,
Їх Бог з Любов’ю світу постачає!
Не всяк Любов Господню помічає,
Лише по мірі серця розкриття
І частоти вібрацій підняття
Людина всі ілюзії втрачає,
І ціль життя земного відкрива:
Енергія додатня і жива
Із люблячих сердець у Всесвіт рветься,
Енергії від’ємні розмива!
Їх творить теж Господь! Бог розвива
Гарт вічної душі Любов’ю серця!
18.04.2005 р.
Сонет 662
Енергіями нашими живими
Живитися весь Всесвіт полюбля!
Тим славна наша Матінка-Земля
Поміж зірками, навіть надновими,
Що духом світлим, всюди уловимим –
Його з Любов’ю серце виділя –
Людина кожна, навіть немовля,
Мов стрілами багатоцільовими,
Пронизує довколишні світи,
Що їм кінця і краю не знайти,
Й відлунює у вічнім Абсолюті!
Тож доти будуть Землю берегти,
Допоки генеруєм я і ти
Любов, як противагу зла і люті!
24.04.2005 р.
Сонет 694
Наскільки прагнем жити у Любові –
Настільки Бог серця нам відкрива!
Почуть бажаєм істини слова –
Пильнуймо: линуть істини у слові,
Молитві, книзі, пісні чи розмові,
В рядках сонетних стрінуться, бува!
Господь, мов Всесвіт, в нас перебува,
А ми – Творця моделі просторові!
Як із Отцем розбудувать світи?
Творця взнавать, розвинуть, берегти
В єстві, і тіло, й розум мать здорові,
Їх поєднання в дусі досягти,
В своїм призванні прагнуть до мети
І пам’ятать: Творець у плоті й крові!
24.05.2005 р.
Сонет 717
Присвячується пані Нараяні
Любов і сон потрібно поважати,
Плекати, пізнавати, берегти,
А деколи, бува, й постерегти:
Любові й сну не варто заважати,
Чи штучним, неприродним догоджати,
Аби з ріки Життя на берег ти
Могла щовечір вийти, в сон лягти,
А вранці сновидіння проводжати,
В Любов-Життя пірнувши віді сну,
І в серці вічну відчувать весну,
На прикрощі житейські не зважати,
І радість розсіваючи рясну,
Перед собою путь світить ясну
І навіть сни Любов’ю прикрашати!
19.06.2005 р.
Сонет 733
Єднання – ще одне святе завдання
В Громаді українській назріва!
Все людство неуклінно прозріва,
Аби навік позбутися страждання,
Коли здійсниться людства мрія давня:
Життя вступає в Вічності права!
Епоха починається нова
Любові, просвітління і єднання!
Реальності об’єднують світи –
Ось основний епохи лейтмотив!
В вібраціях Землі Любові ноти
Акорд беруть такої висоти,
Енергії, звучання чистоти,
Аби з’єднати всі людські спільноти!
7.07.2005 р.
Сонет 753
Уявім: своє життя плануєм
В Небесах на довгії роки,
Нам лишень здійснити це з руки!
Тож зв’язки зі світом компонуєм,
Поєднать зусилля пропонуєм:
Тим, хто буде поруч – залюбки,
Хто далекі – з ними теж зв’язки
Закладем, бажання не змарнуєм.
Варіантів завше кілька в нас:
Основні й резервні про запас.
Для коротких оберем хвороби,
Катастрофи – що підкаже час.
Кожен з нас і Вічність теж припас!
Спланувавши – селимось в утроби.
11.08.2005 р.
Сонет 867
Немов буддист, про смерть не думав ти?
Де розвій – завше має бути тління!
Взнать сенс життя і смерті є стремління?
Чи дійсно прагнеш відповідь знайти?
Страждає Захід в хвилях суєти,
Страждає Схід в медитативній ліні,
Страждать учили цілі покоління!
Смерть тіла палить із життям мости?!
Ми – співТворці Господнього веління:
У кожній миті – Боже управління!
Любить, пізнать, розвинуть, берегти
Світи в собі й довкола швидкоплинні –
Мета Життя! Смерть – шанс для воскресіння,
Можливість в тіло Вічне увійти!
26.10.2005 р.
Сонет 888
Присвячується пані Козловій Надії, з Любов’ю!
Не чудувать нас Божий світ не може!
Усе Буття – одвічна мить-краса!
Здавен нам натякають Небеса:
Прекрасне будь-яке творіння Боже,
Лиш придивімся – гармонійне, гоже,
У всьому з миті Вічність воскреса!
Могуть Життя довіку не вгаса!
Усе лицем од сотворіння схоже
На Господа! Бог творить ці світи
З гармонії, Любові, красоти,
І кожен з нас Творцю допомагає
Світи пізнать, розвинуть, берегти
Для радості, тепла і доброти!
Бог творить, любить і оберігає!
7.11.2005 р.
Сонет 889
На світлу пам’ять про Валентину Григорівну –
пану Безруку Віктору Кузьмовичу
Отак бува: той, з ким життя проходить
Не рік, не два – вподовж десятиліть,
Раптово чомсь наміриться боліть,
Чи й без хвороб з путі земної сходить,
І в мить одну зника в Землі, відходить...
Душа лиша земного тіла кліть
І залиша живих про щось жаліть ...
Їм дума знов про сенс життя приходить.
Та день встає, і треба далі йти –
Не на Голгофу вічний хрест нести –
Своїм шляхом, наскільки сили стачить,
Збагнуть свій шлях до чільної мети,
Пізнать, розвить, любити, берегти
Творця в єстві, і всіх колись побачить!
8.11.2005 р.
Сонет 1000
Цей тисячний сонет, простий, буденний,
Освячує Людини Вічний труд!
Людина – Ангел в плоті, а не трут!
Шлях крізь віки, тернистий і стражденний,
Завершується! Розвій повсякденний
Душі Людської – сплаву Божих руд –
З Людини видаляє шлаків бруд,
Етап розпочинає сьогоденний:
В тілах проводить зміни немалі,
Підвищує вібрації Землі,
І Всесвіту народженій частині
Хутчіш, ніж у космічнім кораблі,
Любов сердець на Божому крилі
Несе, як Матір – зродженій Дитині!
27.01.2006 р.
Сонет 1014
Не жалуйся на Господа ніколи,
А ліпше в душу глибше зазирни!
Немає в тім помилки чи вини,
Що знов на Землю ти прийшов до школи!
Згадай: ти вічно учишся, одколи
Зродивсь в часи глухої давнини!
Щораз з утроби і до сивини
Дбайливо доля штрикає уколи,
Немов прививки, щоб не захворіть,
Життям цікавим не куріть – горіть,
Невпинно душу Вічну розвивати,
Збагнувши сенс життя свого, прозріть,
Творить Любов’ю, радістю зоріть,
Світи у парі з Богом сповивати!
6.02.2006 р.
Сонет 1015
„Я Єсьм з Тобою, Господи, я – Вічний!”
Усім єством відчуймо фрази суть!
Любов Творця вібрації несуть,
Серденька голос наповняють кличний,
Потік думок ума міняють звичний:
Ум до висот прозріння вознесуть,
В хвилини страху, розпачу спасуть,
Умить розкриють сенс життя величний:
Творцем новітні зроджено світи!
Їх перші дні Любов’ю освяти –
Світів, дітей народжування схоже!
Благодіяння Богу присвяти!
Вчись пізнавать, розвити, берегти
Світи й себе – створіння Вічне Боже!
7.02.2006 р.
Сонет 1032
Ми всі колись зустрінемося Вдома,
Щоб знову згодом вирушити в Путь,
Знов – Хто Ми Є – на певний час забуть,
Хоча відгадка всім в душі відома,
Та гра в розгадування ця – свідома:
В Путі ми досвід прагнемо набуть
І славу Світла Воїнів здобуть!
Не доженуть нас ні нудьга, ні втома!
Як для душі фізичне тіло – дім,
Так дім душі Небесний віднайдім,
Коли їй час у вирій відлітати –
Сім’ю зустріть на торжестві святім,
Та знов зачувши трепетне: „Ходім!”,
Із журавлями з вирію вертати!
18.02.2006 р.
Сонет 1071
Взаємодія з Всесвітом є ява
Людської суті – Божого єства.
Що на людську реакцію вплива?
Про себе й світ обмежена уява!
Що думка, слово, вчинок є? Об’ява
Про намір діять в плоті божества,
Свобідний вияв духу торжества,
Ким в мить наступну прагнем стать – заява!
Чом обираєм Землю за житло,
Ждем з хвилюванням, що б там не було,
Коли нас пеленатиме дуальність?
На Землю нас бажання привело
Генерувать Любов, сердець тепло
І світло Бога у світів реальність!
27.03.2006 р.
Сонет 1077
Присвячується Мамі
Як ідеально створено людину!
Вдає людина, що про це не зна!
Вона сама для себе – новизна,
І на пізнання тратить не годину –
Бува, судьбу, і навіть не єдину,
Та так, що досі, власне, не впізна
Саму себе: так хто ж таки вона?!
Як перетнуть дуальності плотину?
Себе для чого людям пізнавать?!
Аби єство й реальність розвивать
В Гармонії і радості невпинній,
Творця уміння в ділі розкривать,
Сердець Любов’ю світ оповивать
В життя процесі – миті швидкоплинній!
2.04.2006 р.
Сонет 1094
Коли збагнемо: живемо циклічно
В жіночім, чоловічому тілах!?
Про це казали Будда і Аллах,
Ісус Христос і прямо, й символічно:
Душа людини Путь проходить Вічно,
Гартуючись в приземлених ділах:
Князь – діва, принц – жебрак, мулла – фелах,
Вселяючись у зародки магічно!
Продовжується втілень череда,
І досі людям це не набрида:
Міняєм стать, рідню, краї, епоху!
Якщо ж людина всі життя згада
І в діях за весь світ відповіда –
У творенні стає подібна Богу!
13.04.2006 р.
Сонет 1100
Для чого нам на Землю повертатись?!
Чи є у нас тут місія, чи ні?
Життя вершити в радості? В борні?
Прожить з нуля чи з кармою квитатись?
Як вибирати те, що має статись?
Тягтися до регалій і чинів?
Плисти Життя рікою у човні
Обачно, щоб води не наковтатись?
На Землю стільки люду поспіша,
Де прагне кожна праведна душа
В земнім Житті найліпше проявитись!
Всяк душу власну в тілі воскреша
Пізнать, чи є у творення межа,
І з Богом у співтворчості розвитись!
16.04.2006 р.
Сонет 1111
Вертаються на Землю легіони,
Згори команду вчувши: „Вниз – пішов!”
Пірнають крізь тонкий прозорий шов
Реальності у материнські лона
Десантниками душі, – їх мільйони, –
Відчувши сверб майбутніх підошов!
Радіють всі, хто Матінку знайшов!
Затим Їй-Богу варт віддать поклони:
Творця, батьків в віках боготворить!
Ще тисячі йдуть майбуття відкрить,
Реальність, уготовану землянам:
Земне нетлінне тіло утворить!
Магічним сяйвом-маяком горить,
Любові хвилі посила Земля нам!
22.04.2006 р.
Сонет 1113
Бог – Всюдисущий, Безкінечний, Вічний!
Богиня-Мати зроджує світи –
Їх пізнавать, плекати, берегти!
Богиня-Бог – Початок предковічний,
Єдиний, неподільний і магічний,
Праджерело Любові, доброти!
Мої любимі сестри і брати,
Напрошується висновок логічний:
Ми з Матір’ю-Отцем – Єдина Плоть,
Єдиний Дух, і нас не розколоть:
Ми – Вічні Бога-Матері клітини,
Серцями нам повік не похолоть!
В жар-світло холод-тьму перемолоть
Ми зроджені у образі Людини!
23.04.2006 р.
Сонет 1145
Всі люди – рівні перед Богом, вільні!
Всяк вибирає втілень череду,
І воскресіння є у тім ряду!
Душі людської наміри – всесильні,
Тож будьмо усвідомлені і пильні,
Збагнім, що записалось на роду,
Зборім страхів і ліні тать-орду,
Свідомі завше будьмо, не безвільні!
Все людство є єдина Божа рать!
Пора докупи всю сім’ю збирать,
Єднатися і миром в світі жити,
Серцями власні долі вибирать!
Вчімося Вічно жити, не вмирать,
З Любов’ю людству, Господу служити!
24.06.2006 р.
Сонет 1200
Світ, слава Богу, здатен і без нас
Галактики породжувать, зоріти,
Сонць маяками в небі майоріти,
Творить в них унікальні простір, час,
Взаємодії магнетизму, мас,
Життя планет Любов’ю обігріти,
Аж доки не сподобимось прозріти,
Серцями осіять Вселенський Спас,
Священний простір в серденьках відкрити,
Путі у вищий вимір утворити
І перейти в наступний Школи клас,
Успішно склавши іспити, й творити
З Творцем у серці, Землю відтворити
І світ в Любові, щоб навік не гас!
1.08.2006 р.
Сонет 1238
Звичайно, не життя мета –
Нагодувати холодильник,
Аби потому, як будильник
Розбу́дить, буркіт живота
Задовольнити; і уста –
Не просто се́рця кип’ятильник;
І розум – непростий світильник!
Задача серця – непроста:
В священнім просторі відкрити
Світи, навчитись їх творити
Сердечним імпульсом Христа,
Слова́ довічні говорити
І берегти, боготворити
Світ, що в Любові пророста!
6.09.2006 р.
Сонет 1245
Сонет миттєво цупити з полиці
Небесної не випала пора –
Осмислене виходить з-під пера,
Немов молитва тихая в каплиці,
Нечувана ще людом у столиці.
То не біда: бува, слова – мара,
Ілюзія, і всяк папір мара!
Письмовців – наче глиці на ялиці!
Рядки сонетні – серця щирий звіт
З бажанням пробудить, зціли́ти світ,
Зростить Любов до ближнього, до Бога,
Гармонію творити заповіт,
Пізнати Вищий Розум-первоцвіт,
І Землю берегти пересторога!
11.09.2006 р.
Сонет 1248
Лінь – смертний гріх, а не рушій прогресу!
Вподовж еонів літ і поколінь
Лінь – пантеон найкращих устремлінь,
Здорового людського інтересу,
Лінь – старший брат апатії і стресу,
Могильник духу і душі велінь!
Пізнанню путь перепиняє лінь
І розвертає розвій до регресу!
Лінь заважа піднятися і йти,
Відволіка од чільної мети:
Світи відкритим серденьком творити
І розвивать з Любов’ю, берегти!
Хто здатен лінь в собі перемогти,
Той зможе Божий сенс Життя відкрити!
17.09.2006 р.
Сонет 1393
В чім сенс Життя, якщо у результаті
В кінці кінців планети і зірки
Поглинуть чорні, мов рілля, дірки?!
В гігантськім переробному верстаті
Усе розтане, будь-якої статі,
І зникне в Порожнечі на віки,
Допоки з тилу чорних дір струмки
Задзюркотять у зродження кантаті,
І зерням знов заплідниться рілля!!!
І збіжжям знов розродяться поля,
Життям запахне п’янко у стодолі!
Із Пустоти, з Нічого – звідтіля
Тече Ріка Життя, благословля,
В Одно єднає всі Довічні долі!
3.02.2007 р.
Сонет 1400
Ми все життя змагаємся з собою!
Ця Істина для Вас – не новина?!
Для декого, напевно, дивина,
Хто вже давно втомився од двобою
Із власним „Я”, із власною судьбою!
Комусь пригнула плечі сивина,
Хтось духом притомився од вина,
Нездатний днями вийти із запою,
Хтось, випадку довірившись сповна,
Склав ве́сла і пустив свого човна
За течією, стомлений плавбою...
Когось робота денно поглина...
Вся суть у тім, чи сповнена до дна
Мить швидкоплинна се́рденька Любов’ю!?
6.02.2007 р.
Сонет 1456
Допоки, друже, вистачає сили –
Напружся, зосередься, мрій, твори!
Це – правило заманливої гри,
Котру з зачаття ми проголосили!
З Любов’ю твориш – Небеса щосили
Допомагають творенню згори,
Але, дивись, в напрузі не згори!
Відпочивай, щоб хирі не скосили!
Хто денно ум і руки доклада
До плідного духовного труда,
Того кістлява рідко жде з-за рогу,
Болячками життя не досажда,
Нечасто заважає жить нужда,
Довічну Доля простеля дорогу!
19.04.2007 р.
Сонет 1500
Вдихаєм Вічність, видих – Безкінечність!
Поди́хаймо отак хоча б добу:
Почнім зціляти світову судьбу!
Спасенний Світ є: людяність, сердечність,
Відкритість, усвідомленість, доречність,
Прозріння, пам’ять – хто колись ким був,
Свобода, спілкування без табу,
В стосунках – радість, честь, Любов і ґречність,
Духомонади Вічне розвиття,
У диханні і мисленні – злиття
З Творцем багаторівневого світу,
З Землею у Гармонії життя,
Співпраця з Богом, сповнена звитяг,
І вивершення предків заповіту!
9.06.2007 р.
Сонет 1501
Що ж, треба починати все спочатку!
Лік в тисячах сонетів: півтори –
Вершечок невеличкої гори!
Од верху, де втоптав малу площадку,
Йде вгору гребінь – путь нова в зачатку!
Над гребенем сильніші дмуть вітри!
Шепчу собі: „Молитву повтори,
Подякуй Богу, що тобі, нащадку,
Довірено у зв’язці першим йти
До вищої вершини, до мети!”
Ступаю крок: хай цей сонет прологом
Наблизить до нової висоти,
Аби розвить, пізнати, берегти
Єство і Світ в Одній команді з Богом!
10.06.2007 р.
Сонет 1527
В чім Сенс Життя?! В загартуванні Духу
На вістрі ірреальності – межі,
Де ум, тіла́ – соратники душі!
Примітьмо крізь буденності задуху,
Як діють Дух, Душа хвилинку-другу:
Ловімо в миті Духу віражі
В Реальності, ілюзій міражі!
Небесному своєму „Я”, мов Другу,
Довірмося в довічності Путі!
Заповнім миті, для Душі пусті,
Пізнанням, усвідомленням, Любов’ю –
І Духу струни срібно-золоті
Мереживо Земних, Небесних тіл
Сплетуть в Одно, із Вічною судьбою!
30.06.2007 р.
Сонет 1680
Присвячується імениннику пану Івану Юрійовичу Валені
Все в світі починається з малого:
З нейтрино – вся Матерія Буття,
Із перших літер – мова чи стаття,
З цеглин – будова мешкання жилого.
Путь вгору починається полого,
Із щирих почуттів – сердець злиття,
З Духомонади й двох клітин – Життя,
А далі – Доля стелиться розлого!
Як у малім помітить, віднайти
Дорогу, що приводить до мети,
Чим наповняти справи щодобові?
Свідомо по Життю щомиті йти,
Охоче пізнавати, берегти
І розвивать себе й Буття в Любові!
15.01.2008 р.
.............................................................
Сонет 2777
Що значить «Божий Суд»? Де терези,
Щоб зважить всі життєві епізоди –
Геройські вчинки, зради і мерзоти?
Які надбання зменшаться в рази,
А ницість духу, скільки не проси –
Роздують аж до вічної гризоти?!
Чим мірить тих, хто ліг грудьми на дзоти?!
Людино! Гідно це звання неси!
Гартуй свій дух нетлінний, ще й до того
Стяжай Господній Дух – до золотого
Додай сріблистий, у одно зміси,
Під верховенством Божого, Святого
Твори зразки Величного-Простого –
Гармонії, Любові і Краси!
16.08.2013 р.
Сонет 2807
З точки зору «філософа-проктолога»
Прекрасні Люди! А в нутрі – лайно!..
Тьху! Ну хіба про це безікать гоже?!
А що ж такого?! Люд – творіння Боже,
В котрім усе поєднане в одно –
Багатством Світу сповнене судно:
Життя вплива крізь дітородне ложе,
Та пригадати за життя не може,
Дочасне наживаючи майно,
Всю Божу Суть, вкарбовану в клітини
На невидимі пам’яті пластини
Про Всесвіт, Землю, Людство, Рід, буття
Душі, що завітала на гостини
В тонкі тіла Довічної Людини!..
Хто ж полікує люд од забуття?!
29.11.2013 р. |
|
© 2024 Оліфіров Віктор Миколайович. Всі права захищено.
|